«Діти-сонця», саме так називають дітей, що надзвичайно чутливі, вразливі та відкриті до зовнішнього світу. В Україні таких людей близько 40 тис. Загалом на кожних 800-1000 дітей, народжується одна за такою патологією. І проблема тут не здоров’ї батьків. Адже вони повністю здорові. Справа в одній, лишній хромосомі.
Більшість молодих батьків думають про це з такими словами: «Не дай Бог», але коли це відбувається, то спочатку плачуть, ридають, а потім починають переривати Інтернет в пошуках інформації, щоб зрозуміти куди бігти і що робити, як знайти надію. Хоча про надію складно говорити, адже вона буде постійно вислизати. Немає тут ліків, які б точно допомогли, є лише постійна робота над собою і над дитиною.
Як зазначають лікарі, тут спочатку існує своєрідна стометрівка, де треба все робити швидко і без вагань, а далі марафон. Спочатку необхідно, щоб мозок запрацював, а далі на позитиві і праці все буде йти краще і краще.
Вихователі та психологи кажуть, що діти з такою хворобою зовсім не агресивні, вони повільніше розвиваються, але їх можна навчити ходити, говорити, писати. В той же час їх необхідно постійно підтримувати, розвивати інтерес до життя, адже вони дуже не самостійні.
«В Україні проблеми навчання, розвитку, працевлаштування дітей з синдромом Дауна залишаються внутрішньою проблемою родин, які мають таких малюків. Держава не зацікавлена створювати робочі місця для неповносправних людей, а лікарі здебільшого ставлять на них хрест», каже голова парламентського підкомітету у справах інвалідів Валерій Сушкевич.
В Тернополі для дітей з особливими потребами ставляться по-особливому. Зокрема, 21 березня святкують Всесвітній День людини із синдромом Дауна (одягають різнокольорові шкарпетки), а також організації «БебіКо», яка й опікується такими дітьми було виділено додаткове приміщення, що дало можливість створити міні-дитячий садок. Тепер діти можуть перебувати в центрі майже цілий день. А це відповідно полегшення батькам, адже там з ними можуть бути професійні вихователі та педагоги. Діти ж шкільного і дошкільного віку по кілька годин на день займаються на другому поверсі Центру. Тут спеціалісти проводять розвиваючі навчання різного типу.
Отже, проблема особливх дітей не залишилась на шиї батьків, влада інколи, але все ж допомагає і це важливо. Не тільки з матеріальної точки зору, а й з моральної. Знайєш, що ти не один борешся, що твоя дитина ще комусь не байдужа.
- 10 переглядів
