«Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу».
Саме такими словами української поетеси Ліни Костенко хотілось би розпочати новину про час та життя. Кажуть час лікує, кажуть час все змінює, забуває. В будь-якому випадку час невблаганний. І як би людина не хотіла, він все ж забирає в неї здоров’я, життя, змінює оточення, предмети, природні ландшафти, будівлі. Це зовсім не про негативні сторони часу, а більше про ностальгію, зміни у вічному та такому приємному.
Кожен з нас зростав в певному оточенні, захоплювався близькими людьми, батьківським домом, вулицею, всім тим, що нагадує про молодість, дитинство. І стає дуже сумно коли воно зникає чи змінюється. Таким в Тернополі, для Тернополян є старі школи, дитсадки, підприємства і … магазини. Так, так. Саме магазини, тобто місця де ми залишаємо важко зароблені гроші і купуємо не завжди те, що б хотілося.
За останні декілька років в центрі міста стались наступні зміни серед магазинів:
- Замість магазину спорттоварів «Маяк» – бар-піцерія «Маяк»;
- На місці легендарного «Бурячка» – тепер Аптека
- На днях змінив асортимент і магазин «Молоко», що на Сагайдачного, тепер там «Еva»;
- «Хліб», що на Сагайдачного, став магазином ювелірних прикрас.
- «Мелодія» на Театральному майдані став місцем для Приватбанку;
- Книжкові магазини «Кобзар» та «Букініст» стали руїнами, а останній місцем для зустрічі з друзями і посиденьок за гроші;
- Крім, цього було ще багато інших. Можна лише їх перелічити, хлібний кіоск і магазин «Меркурій» на базарі Аляски, магазин «Темп» на Дружбі, «Дари ланів», «Тисяча дрібниць», «46» та багато інших.
Зміни відбуваються і в інших місцях. Вже давно немає танка, але мешканці міста призначають там зустрічі, завтра знімуть літак (ternopil писав про це), але все одно будуть йти до літака і так далі. Тому що ми пам’ятаємо все приємне, наше дитинство і забувати це ой, як не хочеться.
- 104 перегляди
