26 січня над ранок перестало битись серце гарної людини Володимира Кузика. Його здолав тяжкий недуг.
Немає слів. Неможливо повірити.
У святу неділю душа Володі оселилася у Царстві Небеснім. Молимося, щоб вона знайшла там спокій та благодать.
“Погляд” висловлює глибоке співчуття родині, друзям, дружині та донечці.
Провести в останню путь Володимира Кузика можна сьогодні, 27 січня, о 13.00 за адресою: вул. Коновальця, 16 кв. 100.
Друзі не можуть повірити у страшну втрату.
У кожного з нас своє призначення на цій землі, кожному виділено свій відрізок життя. Тобі, Володю, доля відміряла надто мало років. Невблаганна, жорстока смерть не запитує, не вибирає… Вона увірвалася у Твоє життя. А для родини і для всіх, хто Тебе знав, затулила небо своїм чорним крилом, сповнила серця вічним болем, відібравши Тебе, Володю, – дорогу нам всім Людину. Невимовний біль, чорний смуток, журба та розпач огорнули наші серця. Ти так любив життя, всього себе віддавав рідним і близьким, щедро ділився своїми знаннями та досвідом із друзями та колегами. Ти був відвертим і вірним другом, уважним чоловіком, добрим і люблячим татусем. Ти назавжди залишишся у серцях рідних, близьких товаришів і колег талановитим і мудрим наставником, прекрасною Людиною і достойним чоловіком. Ти був улюбленцем для тих, хто Тебе знав і поважав. Ти був взірцем для колег, однодумцем. Талановитий, успішний, розумний, зі щирим і добрим серцем, чистою і світлою душею, відкритою усмішкою. Ти всім допомагав, навіть недоброзичливцям і заздрісникам. Ти любив і оберігав свою родину, обожнював свою зіроньку, своє найрідніше сонечко – свою донечку. Господь забрав Твою душу до світла, чистоти і радості райського саду. Пам’ять про Тебе буде жити доти, поки будуть жити ті, хто мав за щастя Тебе знати. Вічна пам’ять, мир, спокій і Царство Небесне Твоїй душі. Молюся і прошу про щиру молитву за Твою світлу і добру душу всіх, хто знав і пам’ятає Тебе, Володимире Кузику!
