Дмитро Васильович Фірташ (2 травня 1965, Богданівка (нині Синьків), Заліщицький район, Тернопільська область) - український олігарх, бізнесмен, інвестор, меценат, Голова Ради Директорів Group DF, голова Ради Федерації роботодавців України. За даними журналу «Фокус» за 2013 рік, зі статком понад $ 3300000000. Обіймав четверте місце в рейтингу найбагатших громадян України.
Біографія
Народився 2 травня 1965 року в селі Богданівка (нині Синьків) Заліщицького району Тернопільської області. Мати працювала бухгалтером на цукровому заводі, батько - водієм.
У вільний від основної роботи час сім'я працювала на землі. Дмитро до сімнадцяти років разом з матір'ю вирощував на продаж помідори.
З 1982 по 1984 рік навчався в Краснолиманському ПТУ № 119 по спеціальності машиніст локомотива.
Після закінчення профтехучилища був призваний на строкову службу в армію. Починав службу в школі сержантів 80-го навчального центру РВСН (Котовськ, Одеської області). Через рік, після закінчення «учебки» був призначений заступником командира взводу в одну з військових частин 19-ї ракетної дивізії (Хмельницький). Закінчив службу старшим сержантом в 1986 році. В офіційній біографії бізнесмена стверджується, що під час проходження військової служби Фірташ був нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ «За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР» і «орденом Знак пошани».
Після повернення з військової служби в Чернівці Дмитро Фірташ одружився з Людмилою Юліївна Грабовецькою. Займався підприємницькою діяльністю: вирощував на продаж помідори, троянди, розводив песців. Офіційно працював водієм пожежної команди в пожежному відділенні Чернівецької взуттєвої фабрики.
В кінці 1980-х Фірташ займався продажем продовольчих товарів. За даними одних джерел в цей період він став співвласником фірми дружини Калиновських «КМІЛ», яка випускала консервовані продукти, за іншими даними був одним з її керівників: до 1992 року заступником директора з комерційної частини компанії, потім комерційним директором. Працював в Чернівцях, потім у Москві. За його словами, першою великою операцією, яку він особисто провів, був обмін 4000 тонн українського сухого молока на партію узбецької бавовни, продаж її в Гонконзі - його частка склала «чистими» $ 50 000.
У 1992-1993 роках спільно з Олегом Пальчиковим налагодив бізнес з продажу горілки. Влітку 1995 року був заарештований за підозрою в контрабанді великої партії спирту, але пізніше звільнений з-під арешту. Сам Фірташ стверджує, що він в цей період заснував власний енергетичний бізнес і налагодив торговельні зв'язки з Туркменістаном. 2 січня 1996 отримав вогнепальне поранення під час конфлікту з Олегом Матієго в ресторані «Європейський» в Чернівцях.
У 1996 році Марина Калиновська і Дмитро Фірташ вивезли свої родини на постійне проживання до Німеччини де жили як мінімум до 1999 року. До кінця 1990-х в Берліні Фірташ і Калиновська відкрили транспортну компанію MDF Transspeditions (Marina & Dmitriy Firtash Transspeditions). У Німеччині Фірташ і Калиновська встановили контакти з впливовими бізнесменами і чиновниками з Туркменістану.
Перший газовий контракт для «КМІЛ» забезпечив Володимир Галаздра - фактичний власник українсько-швейцарського спільного підприємства «Барі», одного з газотрейдерів АТЗТ «Інтергаз» Ігоря Бакая. «Інтергаз» здійснював бартерні поставки туркменського газу в обмін на продовольство.
12 травня 2000 компанія «КМІЛ» отримала ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання в Україну природного газу за нерегульованим тарифом. Незабаром Фірташ і Калиновська отримали пропозицію про співпрацю від найбільшого на той час газового трейдера «Ітера» Ігоря Макарова. Для забезпечення спільних схем з постачання продовольства в Туркменістан 15 січня 2001 року на Кіпрі була зареєстрована компанія Highrock Holding Ltd.
30 січня 2001 директором Highrock Holding Ltd був призначений Дмитро Фірташ. За даними інших джерел більшу частину 1990-х років Дмитро Фірташ прожив в Ашхабаді, а початком його «газової» кар'єри став укладений в 1993 або 1994 році контакт з урядом Туркменістану, який передбачав поставки туди продовольства в обмін на природний газ. Потім Фірташ продавав вже свій товар Ігорю Бакаю, «Інтергаз» якого мав квоти на поставки газу в Україну. Цієї ж версії дотримується і офіційна автобіографія підприємця. За словами Фірташа, після того як «Інтергаз» фактично припинив існування, він продовжив аналогічну співпрацю з компанією «Омрану», а пізніше через Highrock Holding Ltd і Highrock Properties - з «Ітерою». Ізраїльську Highrock Properties джерела пов'язують з особою українського підприємця і кримінального авторитета Семена Могилевича.
У 2002 році Дмитро Фірташ і Марина Калиновська офіційно оформили шлюб.
5 грудня 2002 російський монополіст ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» підписали угоду про створення спільного підприємства, яке має здійснювати транзит туркменського газу.
2003 - купив хімічний завод «Нітроферт» (єдиний в Естонії виробник аміачних добрив, має доступ до портів Балтійського моря) створив в Угорщині компанію Emfesz для розвитку газового та енергетичного бізнесу, через два роки компанія отримала ліцензію на продаж природного газу в Польщі; став акціонером ВАТ «Рівнеазот» - найбільшого виробника азотних добрив на заході України. Завдяки масштабній модернізації Групи компаній Group DF Дмитру Фірташу зараз це підприємство є найбільш енергоефективним серед українських виробників азотних добрив.
2004 - створив компанію «РосУкрЕнерго» для здійснення транзиту газу в Україну, в країни Європейського Союзу (співзасновник «РосУкрЕнерго» - російський «Газпром»), компанія «РосУкрЕнерго» в 2004 - 2009 рр. була посередником при постачаннях газу в Україну і ЄС. 7 липня 2014 російський «Газпром» і австрійська Centragas Holding AG, підконтрольна українському бізнесменові Дмитру Фірташу, прийняли рішення про ліквідацію компанії РосУкрЕнерго AG (RUE, Швейцарія).
У 2004 році Придбав австрійську компанію Zangas Hoch und Tiefbau GmbH, спеціалізовану на будівництві газопроводів; став головним акціонером «Кримського содового заводу» (Красноперекопськ) і «Кримського титану» (Армянськ).
2007 - з метою консолідації управління активами в різних сферах бізнесу створив Group DF (The Firtash Group of Companies). До її складу увійшли деякі активи в сфері хімічної промисловості.
У 2010 році для зміцнення позицій України на світовому ринку добрив Дмитро Фірташ почав процес об'єднання українських азотних підприємств. У вересні 2010 року - березні 2011 року став власником «Концерну» Стирол »(Горлівка),« Сєверодонецького об'єднання «Азот», черкаського «Азоту».
Активно розвиває титанові підприємства. Для подвоєння обсягів випуску діоксиду титану на «Кримському Титані» Дмитро Фірташ здійснює масштабні інвестиції в підприємство. Зараз завершено будівництво нового цеху з виробництва сірчаної кислоти. Для розширення сировинної бази титанової промисловості України Група компаній Дмитра Фірташа Group DF 2010 запустила Міжрічинський гірничо-збагачувальний комбінат.
Партнером Фірташа по бізнесу був також один з «путінських» олігархів Аркадій Ротенберг (спаринг-партнер російського президента в дзюдо).
У 2011 році глава російської православної церкви патріарх московський Кирило (Гундяєв) нагородив Дмитра Фірташа орденом РПЦ «Святого преподобного Серафима Саровського» II ступеня. Бізнесмен отримав нагороду за надання благодійної допомоги в будівництві Свято-Троїцького Собору Вознесенського чоловічого монастиря (село Банчени, Чернівецька область).
У 2006 році журнал «Кореспондент» в рейтингу 30 найбагатших українців поставив Д.Фірташа на восьме місце. Експерти компанії Dragon Capital оцінили тоді його статки в $ 1400 млн.
У 2008 році журнал «Фокус» у рейтингу найбагатших українців присудив йому одинадцятій позиції, оцінивши активи в $ 1710 млн.
У 2013 році Д. В. Фірташ зайняв четверте місце в рейтингу журналу Фокус найбагатших громадян України зі статком у $ 3327 млн.
Політика
Безпартійний.
Навесні 2002 року Дмитро Фірташ намагався пройти до Верховної Ради за списком Всеукраїнського політичного об'єднання «Жінки за майбутнє», який був під Патронування Людмили Кучми, дружини Президента України. Однак, об'єднання «Жінки за майбутнє» отримало лише 2.11% голосів, і Фірташ не потрапив до парламенту.
За повідомленням ЗМІ, в 2010 році Фірташ брав участь у фінансуванні президентської кампанії Віктора Януковича. Сам Фірташ не заперечує свою підтримку на виборах Віктора Януковича. Однак бізнесмен зазначає, хоч щиро вірив в те, що Янукович зробить висновки після 2003-2004 років, і буде міняти країну в позитивному сенсі, але, зазначає Фірташ, починаючи з 2011 року з президентом України не розуміють один одного, у них різні цілі і завдання .
У 2011 році Фірташ заявив, що Віктор Ющенко планував чудові реформи, але втілити їх в життя йому завадила Тимошенко.
Фірташ вперше висловив своє ставлення до політичної кризи 2013-2014 рр. В Україні і відреагував на євромайдан більш ніж через 2 місяці з початку подій. 30 січня 2014 він закликав рішення протистояння мирним, цивілізованим шляхом.
19 лютого 2014 Фірташ відкрито звернувся до президента України, Кабінету Міністрів України, лідерів парламентської більшості і парламентської опозиції, в якому закликав українські політичні сили зупинити силове протистояння в державі і негайно приступити до вирішення кризи в парламенті.
У березня 2014 Д.Фірташ звернувся від імені ділових кіл України до голови Російського союзу промисловців і підприємців Олександра Шохіна, а також до всього ділового співтовариства Росії по ситуації на політичній арені, і закликав російських бізнесменів зупинити війну між Росією і Україною.
Деякі українські та європейські журналісти і політологи стверджували, що Фірташ був спонсором Української революції.
В українських ЗМІ також підозрювали Фірташа в причетності до фінансування виборчого блоку «Острів Крим» на початку 2000-х рр. і проросійської організації «Русское единство», яка в 2014 очолила сепаратистський рух Криму. Керівник «Русского единства» Аксьонов заперечує свій зв'язок з Фірташем. За його словами, він «тільки один раз за все своє життя» мав можливість особисто зустрітися з Фірташем.
3 квітня 2014 в своєму зверненні Дмитро Фірташ заявив, що як громадянин України, з великою надією чекає президентських виборів, які, на думку бізнесмена, дозволять подолати хаос в Україні і зміцнити позиції держави на міжнародній політичній арені:
«Як громадянин України, я з великою надією чекаю президентських виборів. Я сподіваюся, що мої співвітчизники візьмуть участь в голосуванні, і разом ми побудуємо стабільну і процвітаючу державу. Я не дозволю, щоб моя репутація була зіпсована ворогами, які керуються політичними мотивами, не мають нічого спільного з інтересами України і її громадян ».
11 квітня 2014 Голова Федерації роботодавців закликав великий український бізнес діяти згідно з логікою «економічного патріотизму» і закуповувати максимум товарів у вітчизняних компаній.
30 квітня 2014 pоку український бізнесмен Дмитро Фірташ в інтерв'ю ВВС заявив, що нестабільної ситуації на сході України координує Юлія Тимошенко. За словами бізнесмена, проблеми в країні їй потрібні для того, щоб можна було ввести надзвичайний стан, таким чином Тимошенко хоче зірвати вибори президента в Україні, на перемогу в яких вона не має шансів. Крім того, Фірташ відзначає, що маючи сто депутатів в парламенті, вже зараз Тимошенко практично узурпував владу в країні, чиї однопартійці Олександр Турчинов і Арсеній Яценюк очолюють нинішній уряд.
30 травня 2015 під час засідання Земельного суду у Відні, Фірташ заявив, що фінансово підтримував партію «УДАР» Віталія Кличка, через розчарування в Януковичі. Сам Кличко назвав заяви Фірташа про його підтримку на виборах некоректними.
Журналістські розслідування. кримінальні справи
У квітні 2013 року британський видання «Guardian» опублікувало результати розслідування Міжнародного консорціуму журналістів, що стосуються понад 120 тис. Компаній, зареєстрованих в офшорній зоні на Британських Віргінських островах. Дмитро Фірташ виявився в топ-списку користувачів офшорів.
У початку 2014 року телеканал «Інтер» (61% акцій якого належить Д. Фірташу) піддався жорсткій критиці активістів євромайдан. Активісти і журналісти з інших видань стверджували, що телеканал служив рупором Партії регіонів і Президента України Віктора Януковича, висвітлюючи події, що відбувалися в Києві з провладної сторони.
У березні 2014 року державний Агентство по боротьбі з корупцією та фінансового контролю Таджикистану звернулося до економічних судів Душанбе і Хатлонської області з позовом про визнання недійсним договору про створення СП ЗАТ «Таджик Азот», 75% акцій якого належать українському бізнесмену Дмитру Фірташу.
12 березня 2014 Дмитро Фірташ затриманий у Відні за запитом ФБР за підозрою в дачі хабара в розмірі $ 18 млн. Індійським чиновникам для отримання дозволів на розробку родовищ титану в Індії. Однак 30 квітня 2015 Кримінальний земельний суд Відня ухвалив рішення, що екстрадиція Дмитра Фірташа в США недопустима. Через 9 днів після затримання Дмитра Фірташа - 21 березень 2014 бізнесмена був звільнений під рекордну для Австрії заставу в розмірі € 125 млн. Фірташ звільнений з-під варти під підписку про невиїзд з Австрії. У нього також були вилучено закордонний паспорт.
30 квітня 2015 року, в ході тринадцятої години судового засідання, Кримінальний земельний суд Відня відхилив запит США про екстрадицію українського бізнесмена Дмитра Фірташа
20 квітня 2016 в приватному будинку пана Фірташа в елітному кварталі Відня Гітцінг пройшли обшуки на запит Федеральної кримінальної служби ФРН. 22 квітня німецький телеканал NDR повідомив про відкриту в ФРН кримінальну справу, в якій фігурує, як свідок, Дмитро Фірташ. Під слідством знаходилися двоє високопоставлених співробітників Управління кримінальної поліції федеральної землі Мекленбург - Передня Померанія і ще кілька їхніх пособників. Їх звинувачували у видачі «стороннім особам» службової інформації та отриманні за це від Фірташа хабарів в розмірі примерно € 750.000.
Проти Фірташа ведуться кримінальні провадження за обвинуваченням у корупції, відмиванні грошей, членство в злочинних організаціях - в США та Іспанії.
Родина
Одружений, батько трьох дітей. Дружина - Лада Павлівна Фірташ. Познайомилася з Фірташем у 2000 році. Мають двох дітей - Ганну (2005 р.н.) і Дмитра (2007 р.н.). В офіційному шлюбі з 2008 року. Разом з чоловіком Лада Фірташ є співголовою правління благодійного фонду FIRTASH Foundation.
Перша дружина - Людмила Юліївна Грабовецька (одружилися в 1986, розведені в 1988 році). Від першого шлюбу має доньку Іванна (1988 р.н.).
Другий раз одружився в 2002 році на Калинівської Марині Михайлівні
(Фірташ Марія Михайлівна). Шлюб Фірташа і Калиновської дослідники вважають фіктивним і обумовленим бізнес-інтересами подружжя.
- 70 переглядів