Вже в другій половині дня 3 грудня вся владна репресивна машина запрацювала на повну котушку: проплачені мітинги на підтримку Президента, арешти осіб за хуліганство (ще день перед тим суд відпускав затриманих міліцією), збір даних по вузах, порушення низки кримінальних справ за блокування органів влади тощо…
Якщо до вівторка 3 грудня діюча влада поводила себе досить мляво, розгублено дивлячись на мільйонні мітинги по всій Україні, то після вказівки Януковича не голосувати за відставку Уряду, всі стало зрозуміло: на поводу в опозиції ніхто не збирається йти.
Провалене в Парламенті голосування за відставку Уряду Азарова стала тим Сталінградом, після якого події почали розвиватися в протилежний бік.
В Тернополі мітингувальники через це дали задню. Страйковий комітет саме того ж 3 грудня ввечері прийняв рішення припинити блокування приміщення обласної держадміністрації.
Відсутність чіткого плану дій з боку лідерів опозиції і загроза реальної відповідальності за свої дії змусили страйкарів змінити тактику.Більше того, влада має реальний приклад Податкового майдану, коли висмикуючи лідерів цієї акції непокори та погрожуючи кримінальними справами, Уряд домігся свого: майдан тишком-нишком припинив свої існування, а податковий кодекс зазнав мінімальних змін…Ні в Тернополі, ні в Києві ніхто з опозиції не знає, як себе вести далі. А міжнародна спільнота, окрім порад та загальних гасел, нічого конкретного та реально дієвого не робить.
Тут варто пригадати, що ніхто з опозиціонерів у нашому місті так не рвався до страйкому, як свободівці.
