Третього березня разом з бійцями батальйону “ОУН” 23-річна Христина (прізвище не вказуємо за її бажанням) поїхала в зону АТО. Вона пішла добровольцем. Волонтери Тернопільщини зібрали амуніцію та усі необхідні речі.
“Зібрали потрібну їй амуніцію – берці, знайшли полегшену пластинку на бронежилет. Бо вона дівчина і не може носити бронежилет стандартної ваги. Допоміг зі спорядженням Володимир Голоднюк, який очолює Штаб Національного спротиву Збаразького району та інші волонтери і благодійники”, – розповідає волонтер Самооборони Тернопільщини Лілія Мусіхіна. – “Христину віддаємо в дуже хороші руки – в батальйон “ОУН”. Ми впевнені в цих людях. Ми не раз переконували і вмовляли Христю, щоб вона не їхала на передову, але зрозуміли, що просто не втримали би її. Тому вирішили належно підготувати їй амуніцію. Проводжаємо її разом з командуванням батальйону “ОУН”.
За словами заступника командира добровольчого батальйону “ОУН” Бориса Гуменюка, це не перший випадок, коли в “ОУН” служитиме дівчина.
“Дівчата в нашому батальйоні були від самого початку. Перша з них була Мальвіна. Вона приїхала разом з коханим, який, до речі, з Криму, його позивний “Лєнон”. Мальвіна залізла в багажник мікроавтобуса, поміж сумками. Ми виявили її вже на півдорозі до Донецька. Зараз в нас в батальйоні є Таня. Тож дівчина на передовій, на лінії фронту це не дивина, це скоріше норма”, – каже Борис Гуменюк. – “Я би не дуже хотів, щоби Христя їхала на передову, але вона дуже наполягала. Не візьмемо її ми, візьме інший батальйон. Вона вже пройшла не один вишкіл – бойовий, медичний вишкіл, з рукопашного бою. Її тернополяни повністю екіпірували. Будемо намагатися оберігати її, щоб була у більш захищених місцях на передовій. Христина буде займатися здебільшого медичною частиною роботи”.
До речі, добровольчий батальйон “ОУН” репрезентуватиме себе містами України. Розпочали з Тернополя. Як відомо, “ОУН” воює в зоні АТО, разом із регулярними підрозділами ЗСУ тримає оборону у селі Піски. На зустріч з тернополянами приїхали заступники командира батальйону “ОУН”, дружина одного з бійців і вищезгаданий фронтовий поет-оунівець, автор книги “Вірші з війни” Борис Гуменюк. Оунівці час своєї ротації присвячують розповіді про свій батальйон, щоб люди більше дізналися з перших вуст про ситуацію на передовій. А ще, щоб ті, хто вагаються, в які бойові загони їм іти, могли зробити усвідомлений вибір.
“Я сам потрапив до батальйону завдяки побаченому сюжетові про “ОУН” у Пісках. Після цього матеріалу я для себе вирішив: раз я націоналіст, значить маю бути в батальйоні “ОУН”, – каже заступник командира батальйону, в.о. начальника штабу Василь Кіндрацький.
Багато допомагає поширювати інформацію про “ОУН” письменник Борис Гуменюк, який воює у цьому батальйоні і є його співзасновником, – стверджують побратими митця. Борис Гуменюк в рамках зустрічі оунівців з тернополянами репрезентував свою книжку «Вірші з війни».
“Поки я не привіз на війну свою книжку з книжкового форуму, який відбувся у Львові у вересні, переважна більшість бійців не знала, що я літератор, що я пишу. Тепер книжка набула певного розголосу навіть серед воїнів. Бо київські волонтери викупили певний наклад цієї книжки і клали по примірнику в пакунки, які вони відправляли в зону АТО. То ж так вийшло, що сотні бійців отримували мою книжку”, – каже письменник.
Нині ж Борис Гуменюк і його “Вірші з війни” – це візитівка батальйону. Щоб отримати автограф на придбаному примірнику тернополяни були змушені займати чергу. До речі, кошти від продажу фронтової поезії ідуть на потреби батальйону “ОУН”.
Мистецька атмосфера в “ОУН” – це, напевне, одна з головних відмінних рис батальйону. Адже у фронтовому підрозділі навіть діє нічний поетичний клуб “Сова”. Його організував боєць з позивним “Янгол”. Оунівці кажуть, що “Янгол” час від часу вночі під час чергування по рації читає вірші. “Тож війна війною, а культуру і мистецтво ніхто не відміняв”, – кажуть бійці батальйону “ОУН”.
Оунівці сподіваються, що заступник командира батальйону, письменник Борис Гуменюк завдяки своїм “Віршам з війни” стане лауреатом Шевченківської премії. “Коли ми говоримо про свої сподівання Борисові, – каже Василь Кіндрацький, – він у відповідь наголошує: “якщо так станеться, на гроші з премії куплю танк для батальйону”.
- 4 перегляди