Про проблеми мешканців, які проживають у гуртожитках говорять вже не один рік. Так за роки незалежності України разом із гуртожитками було “продано” 1,5 мільйона людей. Не оминула ця проблема і Тернопіль, де разом із приватизацією головного будівельного підприємства міста - «Тернопільбуд», у приватні руки перейшли і гуртожитки зі всіма жителями. Всього 5 гуртожитків за адресами вул…Макаренка 6 та7, Яремчука 37 та 39, Фабрична, 2.
Довший час мешканці даних гуртожитків намагалися достукатись до усіх кого можна. Вони писали звернення до екс-Прем’єр-Міністра Юлії Тимошенко, до міської ради та просили генерального директора ТОВ «Тернопільбуд», нинішнього депутата Тернопільської міської ради Василя Лила піти на поступки та дозволити працівникам «Тернопільбуду», які пропрацювали не одне десятиліття на підприємстві, приватизувати кімнати.
Нагадаємо, що ще у 2008 році був прийнятий закон про забезпечення закону про реалізацію прав мешканців гуртожитків (тоді Прем’єр-міністром була Юлії Тимошенко). Тобто з’явились правила, згідно яких можна приватизувати кімнати в гуртожитках. Але є один ключовий момент, це можна зробити лише тоді, коли об’єкти знаходяться у комунальній власності. Не дивлячись на невдоволення приватних власників, завдяки ініціативі людей, маючи цей закон в руках було дозволено колишнім працівникам підприємств Комбайновий завод та ВАТ «Текстерно» приватизувати кімнати в яких вони проживали. Питання по передачі гуртожитків у комунальну власність розглядалось на сесії міської ради. Як розповідають нам наші джерела чомусь питання про передачу гуртожитків «Тернопільбуду» було просто викреслено.
За словами депутата міської ради Петра Ландяка, при оцінці майна під час приватизації «Тернопільбуду» всі гуртожитки були включені у статутний фонд. На них були виписані акції.
- Звичайно, якщо оцінювати, то це було не правильно. Але факт відбувся. Таке ж було з ВАТ «Текстерно». Але там власник згодився. Тобто реально він втратив половину гуртожитків. Він пожертував ними. З гуртожитами «Тернопільбуду» теж можна так зробити. Сама міська рада не може приймати таких рішень, якщо їх не ініціює саме підприємство. Вони можуть прийняти тільки ті гуртожитки, які їм передають. Міська рада може рекомендувати. Все залежить лише від рішення «Тернопільбуду» чи захоче вона зробити такий подарунок своїм працівникам.
Як розповідає мешканка гуртожитку, що на вулиці Макаренка, 6, Наталія Дрозд проблема їхня не сьогоднішня. Вона тягнеться вже на протязі десятиліть, відколи трест «Тернопільбуд» приватизували. І така ж доля випала на гуртожитки, які належали до цієї організації,
- У 2008 році додатковими актами будинки було введено у статутний фонд трест «Тернопільбуду». І ми тепер не можемо приватизувати кімнати на державних засадах. Нам тепер «Тернопільбуд» пропонує купити кімнати. Тобто наше житло ми провині купити в тресту. А проблема наша в тому, що якби ми мали гроші, то не жили б у таких будинках – ми мали б краще житло. Тут живуть люди з мінімальними заробітками, доходами фінансовими. Просто ми не маємо змоги оплатити за такі кошти, за які нам пропонують викупити це житло. Ми неодноразово звертались до Василя Лила. І не тільки до нього. І звертались до колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, у фонд державного майна, міську раду, прокуратуру. І отримували відповіді, які вказували на те, що це вирішує тільки «Тернопільбуд». Але Василь Лило мотивує, що це власність тресту і він не може нам просто віддати. Ми маємо в нього купити. Ми хочемо, щоб ці будинки, організація передала на баланс міста, як це зробили Комбайновий завод та «Текстерно». У них були аналогічні проблеми. І наприклад, «Текстерно» ми знаємо 100%, що ці будинки були у статутному фонді. І їх управління знайшло спосіб, як ці будинки передати на місто. Ми хочемо, щоб Василь Йосипович також знайшов таку можливість. Бо ми фактично живемо незаконно.
Люди розповідають, що вже впродовж 20 років самі роблять всі ремонти у будинках. І тепер ще мають викупляти свої кімнати.
- Зараз 2-2,5 тисячі за квадратний метр хоче Василь Лило. Також він продавав частини коридорів. Всі гардеробні. Але, коли ці питання почали піднімати, він зрозумів, що це все незаконно. Він віддав назад людям гроші. А чому? Василь Лило є магнат. А хто ми? Ми ніхто. Ми просто люди, – каже одна з жінок.
Василь Лило фактично купив будинки разом з людьми, каже присутній чоловік.
- Він приватизував будинки без відома людей. Хто ми такі? Ми не один раз були в міській раді. Ці гуртожитки мали передаватись разом з Комбайновим. Ми є власники тимчасові, а наші діти вже ніхто. Наприклад Лило продасть квартири чужим. І тоді ми хоч копати землянки маємо. Куди ми підемо з дітьми?
До слова, всі мешканці гуртожитків прописані згідно адреси теперішнього проживання.
- Василь Лило прийшов до нас (Макаренка,6, 7). Щоб ми голосували за нього в міську раду (тоді у 2010 році були вибори до міської ради , – прим. ред..) і він нам тоді обіцяв дозволити приватизувати гуртожитки. Казав, що це буде безкоштовно. Але ніякого слова не було дотримано, – каже жінка.
«Він просив, щоб йому здали приватизійні акти, чеки, сертифікати. І ми їх здали. Думали, що він за ті чеки, людям щось поможе», « Купив за наші кошти гуртожитки, а тепер ще хоче нам їх продати», – кажуть люди.
А 25 квітня під час скандальної сесії представник гуртожитків виступив зі зверненням щодо даної проблеми. Це все старанно документувала секретарка. Тоді депутати міської ради заслухали ще близько 10 громадян, які прийшли з наболілими проблемами – це і забудова на вулиці Гнатюка, Орлика, КП МШЕД тощо. Згодом була створена комісія в яку ввійшли всі сторони конфліктів, окрім людей, яких турбує доля гуртожитків.
