Замість обіцяної нової біатлонної траси через ліс біля селища Підгороднє тепер пролягає вирубана на кілька кілометрів зона шириною у десятки метрів. Так, на Тернопільщині місцева влада роками цинічно краде ліс, прикриваючи свої злочини благими намірами.
Чому замість нової лижні біатлоністи, отримали пеньки? Хто і куди продає деревину? І яка роль у цьому процесі нинішнього і багаторічного керівника Тернопільського обласного управління лісового господарства Ігоря Попадинця?
Селище Підгороднє розташоване за кілька кілометрів від Тернополя. Саме тут – тренувальна база для біатлоністів, звідки починала своє спортивне сходження й олімпійська чемпіонка Олена Підгрушна. Торік, коли Олена стала чемпіонкою світу, місцева влада на чолі з тодішнім губернатором-регіоналом Валентином Хопнятон пообіцяла спортсменам збудувати нову біатлонну трасу. До роботи взялися негайно… Але не проектанти, а лісники, які вирубали кілька кілометрів лісу.
«Це було ближче до вечора – о 6-7 годині. Коли я приїхав, тут уже кипіла робота. Дві бригади пиляли ліс. Порубали великі і здорові дерева», – пригадує журналіст Андрій Вербицький, який першим почав писати про свавілля місцевих лісничих.
Олександр Починок спортсмен, колишній член збірної України з біатлону, каже: «Нам обіцяли прокласти нову трасу, шириною близько 4 метрів. Але ми ж бачимо, що в деяких місцях ліс вирубано більше як на 50 метрів ширини. Я думаю, це просто злочин, – обурюється біатлоніст. – Зрештою, якби навіть ця траса саме тут була би побудована, то не отримала б жодних міжнародних допусків. Дуже багато порушень. Це взагалі не траса, це не кільце».
Ліс у цьому краї вирубують систематично. Та коли з’явиться обіцяна траса – невідомо. Натомість неподалік активно розростається елітне селище: щоразу котеджі наближаються до лісосмуги.
Лісники запевняють: усе, що відбувається з лісом на Тернопільщині, контролює Ігор Попадинець, який уже 17 років очолює профільне відомство області. За словами місцевих, навіть найменша вирубка не може пройти без його відома. Попадинцеві закидають схеми необлікованого продажу деревини.
«Якщо ліс коштує 2 тисячі гривень, то офіційно його продають за тисячу, а інша тисяча осідає в когось в кишені. Осідає керівництву, адже всі і договори мають погоджуватися із начальником обласного управління», – розповів один з лісників, який воліє залишатися інкогніто.
