Американський науковець, експерт в галузі лідерства Тім Елмор описав 7 моделей поведінки батьків, які заважають розвитку лідерських якостей у дітей та зменшують їх шанси на досягнення успіху в житті.
Як зазначає Сайт міста з посиланням на НВ:
1. Батьки не дозволяють дітям ризикувати. Звичайно, світ сповнений різноманітних небезпек, і найважливіше завдання батьків захистити дитину від цих загроз. Але заразом із серйозними небезпеками батьки починають захищати дітей від побутових ситуацій: у молодшому віці – від падінь та ударів, у старшому – від розчарувань у стосунках та людях. Але на думку вчених, діти, які не мають подібного досвіду, часто страждають фобіями у дорослому житті. Тому не допускаючи ризик у житті дитини, батьки формують у них низьку самооцінку.
2. Батьки занадто швидко намагаються допомогти дитині. Допомагаючи дитині у будь-якій незрозумілій ситуації, батьки позбавляють її можливості самостійно шукати шляхи для вирішення питань. Це входить у звичку, і, навіть у дорослому житті, дитина за яку завжди вирішували усі проблеми вважає, що з усіма питаннями та складнощами справляться дорослі. Але так як дорослий світ влаштований по-іншому, то дитина залишається з відповідальністю на одинці, будучи зовсім непристосованою до подібних ситуацій.
3. Батьки незаслужено хвалять дітей. Бажаючи підвищити самооцінку у дітей, батьки часто винагороджують дітей у ситуаціях, в яких у них немає особливих заслуг. Наприклад, у будь-яких дитячих іграх намагаються влаштувати нічию, без переможців і переможених, і нагороджують однаковою похвалою і тих, і інших. Це звичайно дозволяє дитині відчувати себе особливою, але пізніше, у реальному житті, сторонні люди не будуть хвалити того, хто не робить нічого надзвичайного – дитині доведеться зрозуміти, що батьки були необ’єктивними, і насправді вона не досягає успіхів.
4. Жалість нівелює важливість хороших вчинків та успіху. Прагнучи заслужити любов дитини, батьки намагаються догодити їй в усьому та недопустити розчарувань. Тому необхідно говорити дитині слова «ні» та «не зараз», щоб навчити її боротися за свої бажання та цілі. Не варто також намагатися хвалити усіх дітей незалежно від того чи були вони причетні до успіху в певній ситуації. Нагороджуючи їх незаслужено, батьки не зможуть показати, що успіх залежить від старань.
5. Батьки не діляться помилками свого минулого. Необхідно допомагати дітям орієнтуватися в складному дорослому житті. Діліться з ним помилками, які допускали у їх віці. Але при цьому намагайтеся не переходити на надмірні повчання. Коли дитина зустрінеться із новою складною для нею ситуацією, розкажіть їй про свої почуття за подібних обставин та про те, як діяли і які уроки засвоїли.
6. Батьки часто плутають інтелект та зрілість дитини. Вважаючи, що рівень інтелекту свідчить про зрілість, батьки думають, що розумні діти готові до реального світу. Але це зовсім не так, і талановита дитина талановита не в усьому. Намагайтеся спостерігати за іншими дітьми такого ж віку і оцінювати їх рівень самостійності. Якщо ровесники дитини більш самостійні, то задумайтеся про те, чи самі не подавляєте її незалежність.
7. Батьки самі не роблять того, чого намагаються навчити дитину. Батькам потрібно моделювати життя, яке бажають для своїх дітей. Необхідно слідкувати за своїми вчинками і словами, знаючи, що батьки – це приклад для наслідування, і, встановлюючи правила, потрібно самим слідувати їм, щоб так само робили і діти.
Ось так просто, дослухаючись до порад експертів і змінюючи свій погляд на виховання, можна вберегтися від помилок, які в майбутньому можуть стати для дитини перепоною на її шляху до успіху.
- 13 переглядів
