Для того щоб дитина була успішною в житті важливо, щоб батьки приділяли їй увагу, хвилили і критикували. Але як і будь де, не перегинали палку. Бо тоді дитина вступить у доросле житті із завищеними чи заниженими вимогами і не зможе правильно оцінити себе та оточуючі дійсність.
Як зазначає Сайт міста з посиланням на НВ, блогер, тренер по батьківсько-дитячим відносинам Ірина Сергєєва пише, що
«зараз ми спостерігаємо, як в активний трудовий вік входить захвалене покоління. Впевнене у своїй повній неперевершеності й винятковості, із завищеними вимогами до працедавця, рівня доходів, оточення. Не надто самокритичне, не готове оцінювати ризики і вкладати ресурси (час, сили, гроші, енергію), відповідні їх рівню вимог. Звичайно, не вся молодь однакова, але з досвіду скажу – таких абітурієнтів / випускників зараз набагато більше, ніж десять років тому. У моєму поколінні таке поєднання якостей було рідкістю, а зараз ми до них вже навіть адаптувалися. Ну, майже. І є у мене відчуття, що цим людям доведеться нелегко. Не тому, що з ними складно взаємодіяти попереднім версіям українських громадян, а тому, що вони виходять на вкрай складний ринок – роботи, відносин, інформації – із завищеними очікуваннями і з заниженою стресостійкістю. Погане поєднання, як мені здається».
Загалом американці та європейці це питання почали досліджувати давно і вже є перші результати. Нам часто доводиться хвалити не стільки саму дитину, а її результати: «Машенька – чемпіон міста з шахів», «Михайлик – найкраще знає англійську в класі». В той же час питання, що дозволяє дитині досягати результату залишається осторонь. А це важливо, бо допомагає їх заохочувати в майбутньому. Тому:
- Процес важливіший за результат. Не потрібно хвалити результат, а дії, які допомогли цього досягнути. Наприклад, «молодець вивчила правило, інструкцію, умову і вирішила завдання».
- Наміри не менш важливі за результат. Можна говорити: «Так, у тебе не вийшло перемогти, але мені дуже приємно, що ти вирішив створити цей елегантний букет.
- Хваліть зусилля та вклад, а не результат. У світі, де кращі будуть змагатися з кращими, кожне зусилля вимагатиме похвали і тому необхідні всі зусилля для перемоги, яка може бути не кожного дня. Можна говорити: «Так, ти не отримав найвищий бал на іспиті, але згадай, ти скільки доклав зусиль! Я пишаюся твоєю ретельністю. Якщо ти продовжиш свою роботу з тією ж наполегливістю, ти досягнеш всього, чого захочеш, і я допоможу, чим зможу.
- Конкретизуйте свою похвалу. Не треба говорити молодець, красень, супер, най-най. Краще сказати, ти добре підібрав деталі, ти швидко змайстрував, ти чітко і зрозуміло визначив проблему і вирішив її.
- Краще бути щирим і хвалити, ніж нещирим і хвалити. З часом це стане помітно і тоді похвала не буде грати ніякої ролі. Краще хвалити, ніж критикувати, але й не варто хвалити постійно. Особливо, якщо дитина виконує рутинні, щоденні дії. Наприклад зав’язує шнурки. Один раз треба похвалити, а далі можна просто відзначити це і рухатися далі.
- І ще. Заохочуйте голосно, а критикуйте тихо і наодинці. Якщо критикуєте дитину, то робіть це конструктивно. Наприклад, «Як цікаво, тобі добре дається алгебра, а у Марійки геометрія». Може Вам варто разом понавчатись? Або «запитай в Марійки і розкажи їй як розв’язати рівняння».
Заохочуйте дитину розвивати певні якості і відзначайте їх. Вказуйте на шляхи розвитку дитині. Наприклад: «Ти ретельно працювала, але якщо посидиш ще годину, то зможеш наступного разу перемогти в конкурсі проектів».
Отже, влучні поради допоможуть Вам правильно спілкуватися з дитиною і розвивати її.
- 6 переглядів
