Радянська влада прийшла на тернопілля 17 вересня 1939 р. За лічені години Друга Річ Посполита, куди входила Західна Україна, перестала існувати.
Для боротьби з УПА після ІІ-світової війни представники влади здійснювали показові страти учасників націоналістичного підпілля, на центральній вулиці Скали-Подільської, 25 березня 1945 р. було повішано Д. Павлюка (псевдо «Сірко»).
9 березня 1950 р. поблизу містечка, на лівому березі р. Збруч співробітники МДБ УРСР спалили тіло генерала-хорунжого УПА Р Шухевича (Т. Чупринки) та скинули прах у річку.
Як свідчить тернопільський історик та краєзнавець С. Гуменний радянізація мала вплив чи не на всі сфери життя містечка. Пам’ятник польському королю Яну ІІІ Собезькому було замінено монументом В. Леніну (сьогодні це місце також не пустує – там розміщена меморіальна стела українському історикові М. Грушевському, який 1896 р. обвінчався у Скалі з М. Вояківською, сестрою дружини пароха Скали о. Олександра Левицького). Це був не єдиний пам’ятник «вождю світового пролетаріату» у місті.
В часі панування культу особи Й. Сталіна на площі перед усипальницею Голуховських та прохідною асфальтного заводу встановлено подвійний пам’ятник В. Леніну та Й. Сталіну (демонтований у 1956 р.).
По хижацькому нова влада поставилася і до пам’яток історії. Дві центральні вулиці Скали, синагогу ХVІІІ ст. та нову синагогу, зрівняно із землею задля спорудження овочеконсервного заводу. У парафіяльному костелі було змонтовано дизельні генератори струму, через вібрацію яких обвалився шпиль споруди, а усипальницю графів Ґолуховських взагалі висадили у повітря. Проте, споруда виявилась міцною і тому одна стіна збереглася, при спробі її повторного зносу загинув монтажник металевого тросу, який мали використати для остаточного руйнування будівлі. З метою будівництва турбази «Збруч Червона армія підірвала палац графів Голуховських, конюшня цих колись всемогутніх політичних діячів стала приміщенням районної лікарні.
Особливо трагічною виявилася доля монументу, що прикрашав в’їзд до старого міста з боку фортеці. Сам монумент зруйновано радянською владою у 1976 р. Колишній польський дім товариства «Сокіл» стає будинком культури, на якому встановлять меморіальну дошку розстріляному у 1937 р. діячеві Галревкому, ректорові Київського інституту народної освіти М. Барану.
У післявоєнні роки будинок «Просвіти» перебудовується для потреб кінотеатру, спрощення зазнає декор багатьох будинків центральної частини міста.
Скала, в радянський період своєї історії, обростає асфальтним (його спорудження розпочалося фактично у центрі міста ще 1947 р.), щебеневим (1970-ті) заводами, ракетною частиною та військовим містечком. Наявність балістичних ракет із ядерними боєголовками робило містечко режимним об’єктом аж до проголошення Україною незалежності і її відмови від такого типу озброєння. Кількома роками пізніше, буде відновлено Успенський костел, який прихистить римо-католиків та греко-католицьку громаду міста, а 1997 р. впорядкується єврейське кладовище. Проте, чимало будівель зазнають і зараз спрощення деталізації оформлення фасадів внаслідок індивідуальних ремонтних робіт.
- 376 переглядів