ВО Свобода визнала провал, який послідував за стрімким сходженням на п'єдестал місцевого політикуму. Олег Тягнибок заявив, що зниження рейтингу його політичної сили має місце, хоча виною тому зовсім не дії самих депутатів місцевих рад, а боротьба Тимошенко з Януковичем. Тим часом, факти говорять самі за себе: львів'яни та жителі Тернополя відкрито заявляють, що розчарувалися в обраних від ВО Свободи депутатах усіх рівнів.
Причин для розчарувань більш ніж достатньо. чого лише варті скандали з колишніми кримінальними авторитетами в рядах ВО Свобода або ж хабарництво у Львівській облраді, та й Фаріон з Михальчишин честі партії аж ніяк не роблять.
Що ж вийшло за підсумком? Буквально через рік після сенсаційної перемоги ВО «Свобода» на місцевих виборах у Галичині тягнибоківці втратили частину прихильників. За недавніми даними дослідження соцгрупи «Рейтинг», за півроку партія різко втратила у Львові 6% - з 24 скотилася до 18 відсотків. При цьому їхні найближчі конкуренти - партії Тимошенко і Яценюка - тримають стабільні 18 відсотків. Замість цього зростають очки у «Удару» і «Громадської позиції». Партія боксера Віталія Кличка з 3 відсотків у травні підскочила до 7%. У Анатолія Гриценка з двох відсотків на початку року симпатиків збільшилася до 6 відсотків, - пише Антифашист.
Схоже, виправдалися прогнози політолога Михайла Погребинського, що передбачив проблеми з рейтингом партії Тягнибока після побоїща 9 травня у Львові. «Свобода» хоч і утвердилася в своєму радикальному електораті, але нажила купу ворогів у Львові, більшість мешканців якого - толерантні люди », - сказав тоді політолог. Втім, місцеві експерти вважають, що «Свобода» втрачає прихильників не через ідеологію (більшості галичан подобається, що люди Тягнибока захищають Бандеру і мову). Причина падіння, на думку частини місцевих політологів, в популізмі і завалі «комуналки». Хоча самі «свободівці» запевняють, що наводять лад у господарстві, домагаються справедливих тарифів і борються з хабарами. До речі, свободівець Юрій Михальчишин переконує, що його партія втратила не більше 2-3%.
Таким чином, вирок Юлії Тимошенко на тлі свободівського маршу УПА 14 жовтня породив у багатьох відчуття докорінної зміни в політичному житті країни: з одного боку - згасання помірної опозиції, яка неминуче втратить свої позиції після вилучення з політичного життя Тимошенко, з іншого - посилення радикального націоналістичного крила, яке збирає під свої знамена тих, хто не тільки незадоволений існуючим станом, а й готовий діяти. З одного боку - прихильники Тимошенко, яких навіть у піковий день вироку зібралося менше п'яти тисяч, причому переважно це були літні люди. З іншого - п'ятитисячний колона молодих прихильників Олега Тягнибока, відкидають і стару, і нову владу, що вимагають не свободи для екс-прем'єра, а влада для «Свободи».
«Електорат« Свободи »молодий і радикальний, в силу чого його легше мобілізувати. Саме тому «картинка» її мітингу була більш вражаючою, - пояснює політолог Вадим Карасьов. - І на даному етапі «Свобода» грає позитивну для влади роль, демонструючи, що в Україні немає єдиної опозиції, що в опозиції немає єдиних гасел. «Бандера і порядок» фактично нівелюють гасло «свободи для Тимошенко». При цьому реальної загрози для влади «Свобода» не представляє, оскільки є нишової і в регіональному, і в електоральному плані силою. Але фактор «Свободи» має значення, лише поки опозиція роздроблена і не має єдиного лідера. Він не вирішує проблему зняття напруженості в суспільстві, так як ця напруженість має не гуманітарний, а соціальний характер. Іншими словами, народ не піде за «Свободою» і не буде об'єднуватися проти неї навколо влади. Тому при всьому психологічному ефекті не варто перебільшувати значення маршу колони Тягнибока. Та й 5 тисяч - не так вже й багато ».
