Не раз кожен із нас, мабуть, спостерігав, як розлючений водій швидко зачиняє двері і чимдуж їде від зупинки. Часом злість аж переповнювала, коли бачила, що не взяв старенької бабусі за пенсійним посвідченням, бо, бачте, в нього вже є всі пільговики. Бувало, як почне водій фиркати, або й кричати до пасажирів, аж язик свербить, щоб і йому у відповідь нагрубіянити. Цього ж разу мені стало не те щоб шкода, а страшно за водія.
Сіла біля «Подолян», як зазвичай, втупила очі в книжку (бо ж до університету більш як півгодини добиратися) і, так би мовити, абстрагувалася від усіх і всього. Проїхали зо дві зупинки — заходить чолов’яга-«добряга» напідпитку. Здоровань підійшов до шофера зі словами: «Я з АТО, мені платити?» (хоч, очевидно, він і близько там не був, бо згодом у його монолозі проскочила фраза: «Приходила повістка, нас хочуть позабирати туди під кулі, а ви тут просто людей обдираєте, тому поки я тут, буду боротися з вами»).
Не дочекавшись відповіді, чоловік почав голосно «крити» матюками водія. По-перше, «добряга» цей був вдвічі молодший від шофера, по-друге, вдвічі більший, а по-третє, це вже стосується самого водія, який був і справді з категорії хороших «маршруточників»: я не раз їздила цим маршрутом саме тоді, коли він був за кермом. Не раз, для прикладу, була свідком, як школярів цей водій підвозив безкоштовно.
Тож бідака-шофер спершу і не зрозумів, що коїться, та й, здається, пасажири не зрозуміли, чому здоровань почав посилати всіх, надриваючи горлянку. Спочатку це були пусті слова, які більше обурювали пасажирів. Та коли він почав рукою товкти по плечі водія зі словами: «Ану від’їдь за поворот, або я зараз тебе спиню і навчу правильно працювати», то хоч у маршрутці були здебільшого жінки, пасажири почали виганяти чолов’ягу-«добрягу» з автобуса. Чи то крики людей подіяли, чи йому і справді треба було виходити, але біля готелю «Тернопіль» він таки зійшов.
Після такого випадку дещо по-іншому сприймаєш роботу водія маршрутки. Які ж треба мати нерви, щоб їздити цілий день з такими ось пасажирами?
- 2 просмотра
