Кому доводилось вперше перетинати Дніпро у вагоні метро, тому знайоме відчуття захвату від водної панорами, підсилене усвідомленням небезпеки. Швидкісний лет потяга над повітряним проваллям поступово стихає на центральних ділянках мосту під гучний ритм серця. Видається, що повільна машина повертає втрачену у стрімкому русі важкість – тож політ вертикальною траєкторією стримує лише міцність полотна.
Окрім киян до щоденного руху метромостом призвичаїлись мешканці багатьох мегаполісів світу. Тремтливі відчуття нівелює досвід незвичної мандрівки над прірвою та впевненість у сумлінності інженерів. Справді, технічний стрибок минулого століття і активний розвиток теперішнього не минули мостобудування. Для багатьох країн саме мости метро – найяскравіші зразки прогресивних змін у інженерних технологіях. Тому їх вписали до переліку пам’яток для огляду поруч з архітектурними дивами.
Дивує те, що метромости так швидко увійшли в побут міського будівництва, що знайти необхідні опорні конструкції й деталі можна навіть у Інтернеті. Найважливіші балки, що занурюються у річкове дно, і дорожнє покриття, придатне для залізничного й автомобільного транспорту – все доступно для вибору користувача http://www.ua.all.biz/mosty-metro-bgg1064853. Тож незручний шлях на роботу за умови далекого розташування гілки метро нескладно покращити вдалим придбанням.
