Нашуміле перекриття дамби, фактично єдиної магістралі, що з`єднує масив “Дружба” із містом, родичами бійців батальйону “Збруч” з вимогою негайної демобілізації військовослужбовців, викликало неабиякий резонанс у місті.
Позиції тернополян розділились від різко негативної до одобряюче-розуміючої. Звичайно, дискутувати тут є про що.
Сам батальйон “Збруч” за рік свого існування уже встиг потрапити у досить сумнівну історію з кримінальним відгомоном, корупцією, службовим недбальством і дідівщиною. Прикро, але – факт.
Комбат “Збруча” теоретично мав би бути відсторонений від командування до вияснення всіх обставин злочину, котрий йому інкримінують. Проте, він і досі залишається на посаді, постраждалі від нього бійці досі не можуть добитись адекватної оцінки ситуації від командування. Та що там – отримати належну медичну допомогу.
На цьому фоні реакція родичів військовослужбовців на невизначеність МО з демобілізацією бійців батальйону цілком зрозуміла. Але. Лише в цьому аспекті. Бо все решта, даруйте, нагадує істерику. Причому, добре кимось контрольовану істерику.
На місці вчорашнього пікету, а фактично, перекриття дороги, були помічені цікаві досить особистості із місцевого кримінального “бомонду”, опонентів чинної влади і штатних акторів масовки на різних мітингах, котрі намагалися зображати гарну міну при поганій грі. Зокрема, серед “солдатських матерів” і “сестер милосердя” жваво терлися жіночки з оточення знаного тернопільського сепаратиста.
То чого ж добивалися сьогоднішньою акцією? Показати розмаїтість галичан на фоні війни, коли одні воюють добровольцями на передовій, у Пісках, під Дебальцевим, Маріуполем, Широкіним, а не на відносно спокійній Херсонщині, і не нарікають, не вимагають вийти рідних на вулицю, щоб пошвидше додому потрапити. Ці люди щодня дивляться в очі смерті, в них гинуть в боях (а не від недопалка в наметі) побратими. Але, вони там і готові стояти до останнього.
То що ж таке із батальйоном “Збруч”, що вояки не можуть дочекатися звільнення в запас, згідно “Закону про демобілізацію”, котрий гарантує, що всі вони будуть звільнені в запас з 18 березня по 1 травня?
Про це ще минулої суботи повідомив нардеп Т.Пастух на зустрічі з родичами. І, здавалося б, питання було зняте. Проте, комусь було дуже вигідно вивести сьогодні людей на дамбу.
Організатори обіцяють продовжити свою акцію ще й завтра. Пікетом ОДА. Для чого? Щоб показати перед камерами пригнічених галичан, чиї родичі-вояки ще й пороху толком не нюхали, а вже ниють і хочуть додому картопельку садити? Так от: дорогі краяни, з таким вашим розумом, честю і гідністю, – картопельку садитиме москалик. На наших могилах.
