- Я не мама, не баба, не свекруха, - каже мати загиблого Володимира Вишньовського Любов. – Був один син, і той загинув. Невістка вийшла заміж вдруге. А у винуватця – життя триває, живе, розважається і не кається.
Розповідаючи, жінка переводить подих, бо заважають сльози. Поруч стоять ще люди – Ірина та Богдан Солонинки. Обидві жінки – у чорних хустках. Цих людей об’єднала та привела під стіни апеляційного суду біда.
Так, уже 2 роки і сім місяців, як Андрій Солонинка та Володимир Вишньовський загинули у аварії. Трапилось це ще 20 серпня 2011 року о 00.30 на 86 кілометрі автотраси Тернопіль-Жванець неподалік села Товстеньке Чортківського району.
Водій буса "Mercedes-Benz" виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем "ВАЗ-21150". Про це неодноразово писала «RIA плюс».
- За два тижні у мого сина мало бути весілля, мали брати шлюб. А розписані з дівчиною були уже три місяці, - додає пані Люба. – Того вечора вони їхали до невістчиних батьків. Потім, десь пів першої ночі, подзвонив сусід і попросив до телефону мого брата. Той був замість батька моєму синові, бо рідний – відрікся…
У тій аварії – дружина Володимира сильно травмувалась, але вижила. Самого ж Володимира не стало. Як і водія жигулів – Андрія Солонинки, до якого підсіли молодята. І хоч уже пройшло понад два роки, спокою батьки не мають.
Куди подівся велосипедист?
Обидві родини, переживши майже два роки судової тяганини у Чортківському суді, тепер оскаржують вирок засудженому Оресту Багрію. Йому у грудні 2013 присудили сім років тюрми і виплату потерпілим моральної та матеріальної компенсації. Засуджений - також оскаржує вирок. Чергове засідання у апеляційному суді мало відбутись 27 березня 2014. Втім, адвокат підсудного не зміг з’явитись до суду. Тож судове засідання перенесли.
- У своїй скарзі винуватець не просить пом’якшити йому вирок, а просить взагалі не садити його, - каже мама Андрія, Ірина Солонинка. – Уявляєте? Ну, як можна пробачити йому, якщо він не кається. За весь час він навіть свічки на тому місці не поставив. Якби не втрутились журналісти, то нам би не вдалось довести справу навіть до того результату, що маємо.
За словами матері, винуватець аварії через зв’язки пробув вплинути на результати слідства. А також два роки намагався довести, що виїхав на зустрічну смугу, бо об’їжджав велосипедиста. Доводив, що Андрій їхав із вимкненим світлом.
- За два роки так і не змогли знайти того таємничого велосипедиста, - продовжує мама. – Експертиза показала, що світло у мого сина було – ну як можна було їхати із швидкістю 80 км майже на польовій дорозі! Винуватець, як сказали нам відразу на місці аварії, був п’янючим. Ми після аварії навіть не могли думати про якогось адвоката, така біда. А винуватець відразу почав крутити, аби вийти сухим із води.
Переконує, що таки їхали без світла
Натомість у винуватця аварії – своя версія. Він, до речі, за два роки вперше погодився поспілкуватись із представниками ЗМІ, хоча й каже, що ті роблять з нього цинічного вбивцю. Чоловік переконує - не тільки він винен у аварії.
- Я не заперечую, що я був на зустрічній смузі, - говорить засуджений Орест Багрій. – Але я не мав, куди діватись. Ніч, темно, спокійно об’їжджаю велосипедиста. Тут, бачу – машина на зустрічній. Я почав гальмувати, як міг гальмував! У мене в машині діти були. Якби ж вони гальмували! Я не розумію, чому вони цього не робили.
Також чоловік, з його слів, не розуміє чому загиблі їхали без світла. Припускає, що може щось зламалось, чи вони не хотіли привертати увагу патрульних, що були на тому шматку дороги.
- Я чув, що у водія був алкоголь у крові, - каже він. – Але то вже хай суд розбирається. Я ж був тверезим.
А ось слова потерпілих про те, що алкоголь у його крові перевищував норму у вісім разів, ставить під сумнів. Мовляв, це – нереально, щоб людина у такому стані вела авто. Хоча це, як кажуть батьки загиблих, є у матеріалі слідства.
- Я після аварії також потрапив у лікарню, була тріщина у грудній клітці, - додає він. – Якби не подушка безпеки, то, не знаю, чим би це закінчилось. Мої ж батьки ходили, спробували поговорити. І спочатку ніби було все нормально. А потім, я не знаю, чому воно все так розгорілось!
Відтак засуджений сподівається, що апеляційний суд буде об’єктивнішим, ніж суд першої інстанції. Батьки ж загиблих кажуть, що такого цинічного ставлення вони не бачили і хочуть більшої міри покарання.
- 2 просмотра
